Я хочу, чтоб мы с тобой
Сели у окна …
Пусть для нас из тьмы ночной
Выплывет луна,
Засияют небеса
Множеством огней
И наполнят нам сердца
Красотой своей!
Мы же вспомним о былом, –
Как по жизни шли,
Как страдали, а потом
Истину нашли.
Вспомним близких и родных,
Тех, что далеко …,
Всех, для сердца дорогих,
Хоть и нелегко …
Мы помолимся за всех
И за их дела,
Но особенно за тех,
С кем судьба свела,
Кто помог на верный путь
Поскорее встать
И с прощением шагнуть
В мир и благодать …
Нам одна судьба дана,
Как одна душа, –
В чём-то может и трудна,
Но ведь хороша!..
И её благодарить
Буду вечно я
За подарок – вместе жить,
Искренне любя.
Обо всём, что мне дано,
Мы поговорим,
Но узорное окно
Прежде отворим … –
Пусть войдёт ночная мгла,
Обожжёт мороз,
Чтоб ты видеть не могла
Благодарных слёз …
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
