Несу до людини тривоги і біль свій,
Свій сумнів і радість і розчарування.
Та Бог, Всемогутній,Всевладний, Всесильний
Повинен стояти на першому плані.
До Господа клич- Він велике покаже;
Він милість і ласку покаже Свою;
Й покаже тобі навіть і недосяжне,
Якщо вознесеш ти молитву твою.
Чи ж є для Творця щось тяжке, неможливе?
Чи ж є якісь межі у діях Його?
Христос переміг все - і це лиш важливе
Для всього життя, для ходіння мого.
Лиш Бог дає сили і міцність народу,
Хто все у молитві Йому довіряє.
Не має ні сили, ні міці, ні плоду
Лиш той, хто життя по Христу не звіряє.
Ісус є дорога, то йдіть лише нею.
Лиш правду Христову ви завжди творіть,
Щоб гріх не ставав нам гіркою межею
І не заважав в нас Ісусові жить.
Хай всі почуття,бажання і дії,
Всі наші надії від Бога ідуть.
Тоді лиш отримаєш все ти просиме,
Коли Божим Сином наповниш всю суть.
Творцю не потрібні слова пишнозвучні,
І багатослів"я не треба Йому.
Молитва відверта у ціль свою влучить,
Хто серце усе довіряє Христу.
Тож Богу довіртесь немов малі діти.
син Божий нехай владарює в серцях
Й навчить, як належить, усі нас, молитись
І жить переможно, щоб зник всякий страх.
Сердечні слова прийми від нас,Боже,
Всю щиру подяку і нашу любов
За те, що для нас Ти зробити все можеш-
Ісус, наш Спаситель, весь гріх поборов!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 9071 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
3) Жизнь за завесой (2002 г.) - Сергей Дегтярь Я писал стихи, а они были всего лишь на бумаге. Все мои знаки внимания были просто сознательно ею проигнорированы. Плитку шоколада она не захотела взять, сославшись на запрет в рационе питания, а моё участие в евангелизациях не приносило мне никаких плодов. Некоторые люди смотрели на нас (евангелистов) как на зомбированных церковью людей. Они жили другой жизнью от нас и им не интересны были одиночные странствующие проповедники.
Ирина Григорьева была особенной. Меня удивляли её настойчивые позиции в занимаемом служении евангелизации. Я понимал, что она самый удивительный человек и в то же время хотел, чтобы она была просто самой обыкновенной девушкой. Меня разделяла с ней служебная завеса. Она была поглощена своим служением, а я только искал как себя применить в жизни и церкви. Я понимал, что нужно служить Богу не только соответственно, не развлекаясь, но и видел, что она недоступна для меня. Поэтому в этом стихе я звал её приоткрыть завесу и снять покрывало. Я хотел, чтобы она увидела меня с моими чувствами по отношению к ней и пытался запечатлеть состояние моего к ней сердечного речевого диалога, выраженного на бумаге. Но, достучатся к ней мне всё никак не удавалось.
