По своїй натурі я оптиміст. В житті було по-різному, але я ніколи не складала руки, думала якось викручусь, справлюсь. І, наче б то, справлялась. В 19 років вийшла заміж, в двадцять - народила донечку Настю. Не було у мене ні шикарної вілли, ні машини (та й зараз навіть власного будинку нема – живемо з батьками чоловіка), але я ніколи цим не переймалась, думала: усі живі, здорові, згодом все буде добре.
Але трапилось таке, з чим не могла справитись сама. Почав пити мій чоловік, не просто пити а став алкоголіком, був у страшних запоях. Забирала його із витверезників, і з міліції, та й просто з вулиці. Дуже боялась, щоб узимку десь не замерз. Так продовжувалось більше двох років. Усі казали: покинь його, ти гарна, молода, ще знайдеш собі іншого чоловіка. Я згадувала минуле подружнє життя, до цього часу він був мені другом, а друзів не кидають, адже покинути людину в такому стані – це свідомо залишити її в ямі і чекати поки помре. Серце моє розривалось, перший раз у житті я не могла знайти виходу.
Подзвонила мамі, попросила поради, що робити, і люблю його, і жити так неможливо. Вона сказала – молись! Але як молитись, як правильно молитись! Ще з дитинства я відвідувала православну церкву. Обійшла всі православні церкви Києва, обцілувала усі ікони, але нічого не змінювалось, ставало навіть ще гірше. Але так хотілось надіятись.
В моєму житті була одна випадкова зустріч… Я їздила до батьків у Луцьк, а потім поїздом поверталась назад до Києва. В поїзді я познайомилась із жінкою. Вона здалась мені дивною, я дізналась, що вона тільки на днях поховала свого батька. Вона була немолода, років під п’ятдесят, але у неї так горіли очі, такою приємною була посмішка. Вона мене дуже зацікавила, як особистість. Я їй розповіла свою долю, як мені важко повертатись назад, до Києва. Вона розказала, що їй теж колись було важко, як її зрадив чоловік, якого вона дуже любила і як їй Господь допоміг це пережити і яка вона щаслива зараз, бо живе для Господа і за все йому вдячна.
… Я не зразу подзвонила до цієї жінки, майже рік пройшов. На той час я тільки виписалась з лікарні, лежала з бронхітом, напевно захисна реакція була, хотіла просто виспатись, бо п’яний чоловік не давав спати не один день, та й в лікарню навідувався п’яний. Я спитала, коли буде служіння в їхній церкві, мені потрібно терміново туди, бо більше не можу терпіти таке життя, не можу навіть спати ночами. Вона сказала , що служіння буде в середу, а потім передзвонила і попросила відкласти нашу зустріч на суботу ( тоді мало бути наступне служіння церкви), бо вона в середу довго на роботі і не може зі мною зустрітись. Я сказала , ні я не можу більше чекати, що я знайду розташування молитовного будинку сама і піду сама. Вона домовилась зі своєю подругою і вона мене зустріла у середу на служінні у церкві Божий дар. Служіння було незвичне, підводились підсумки кожного відділу роботи церкви за рік. Спочатку було, звичайно, служіння прославлення, усі танцювали і плескали в долоні. Я спочатку просто стояла, а потім плескала в долоні і плакала. Я давно так не плакала. Весь час старалась бути сильною, не розслаблятись, а тут не змогла. Зі мною познайомились, розпитали що сталося, помолились за мене.
Потім я прийшла додому. Наче б то нічого не змінилося, обставини були такі ж жахливі (я прийшла, чоловік спав на підлозі), але я змогла спокійно заснути. Такого міцного сну у мене не було давно.
Потім я почала читати Біблію (вона у мене була вдома), я її й раніше не раз намагалась читати, але вона видавалась мені завжди складною книжкою. А тут - наче пелена впала з очей, все було так ясно, зрозуміло і так мудро. Раніше я любила книжки з філософії, психології, відверто кажучи, шукала як правильно жити, і до кінця не знаходила. А тут - усе так просто і розумно. Читала її і в транспорті, і на роботі, і вдома, хваталась за кожне слово, як за соломинку.
З моменту мого першого приходу в церкву, через дві неділі я покаялась і прийняла Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Почалося моє нове життя усиновленої Божої дитини. Спочатку тягнула в церкву і чоловіка. Він ходив заради мене, але не сприймав все що відбувалося всерйоз. Якийсь час він випивав. Через три місяці з моменту покаяння я прийняла водне хрещення. Чоловік ще продовжував пити, правда таких кошмарів як раніше не було, однак, не все ще було так як хотілось. Я просила Бога на колінах, плакала, вила, щоб чоловік не пив, пообіцяла Господу, що сама ніколи і краплі в рот не візьму і розповсюджувати спиртне не буду. Прийшла відповідь від Бога –« Такого більше не буде!»
Пройшло ще чимало часу – і, таки, чоловік пити перестав (це Боже чудо!!!), я бачу як він змінюється моїми молитвами, молитвами моєї доньки, нашої церкви. Я вірю в Слово Боже, де написано «…спасешься ты и весь дом твой»(Деян.10:6) а також «…когда просим чего по воле Его, Он слушает нас»
(1Иоан.5:14)», адже Господь поставив Своє слово навіть вище Себе. Тому мій чоловік обов’язково прийме Ісуса і буде усиновлений найкращим Отцем у світі, Богом усіх богів та Царем усіх царів!
Зараз мені тридцять сім років. З Господом я п’ять років. Звісно, це не такий великий строк. Але це зовсім інше життя, воно наповнене зовсім іншого змісту, воно взагалі має смисл. Є для чого жити, бо є вічне майбутнє, знаєш коли ти помиляєшся, а коли - на правильному шляху, стараєшся змінюватись.
Я дуже рада, що покаялась та прийняла водне хрещення моя донька. Це чудово, коли ти ще такий молодий а тебе за праву руку тримає Господь! Уже не тільки через мене , а й через доньку сіяє любов Христа! Я впевнена, наш чоловік і батько Олександр не зможе устояти проти такого світла і обов’язково прийме Ісуса своїм Господом.
А ще Господь мені дав дар писати вірші і читати їх перед своєю церквою і тим самим прославляти Його. Яке щастя, що я можу послужити цим Богу!
Останні рядки свого свідоцтва я адресую тим хто, можливо втратив надію, не може знайти виходу у житті, у кого руйнується сім’я через алкоголь, або наркотики, або інші причини. Не чекайте коли вас подолає диявол! Біжіть до Господа, просіть у нього порятунку, захисту, змін у житті…. І дасться вам! Може ви заплутались у цьому житті, наробили багато помилок, втратили віру у майбутнє – Господь прийме кожного такого як ви є, пробачить, омиє своєю Святою Кров’ю, обдарує Своєю Любов’ю, яка вічна!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 11925 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо, Елена, за такое прекрасное свидетельство.Не переставайте молится за своего мужа.Он уже услышал молитву.И господь никогда не опаздует с ответом.Поверьте мне,я это точно знаю.Всё будет хорошо.Благословений. Комментарий автора: Спасибо Вам, Светлана, за поддержку. Я буду молиться и ждать, я верю в могущество Господа!
Божьих Вам благословений!
Для детей : Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
