***
Померти в тобі… Я не проти.
А ти? Небом кліпаєш. Значить теж.
Торкнемося гробу із плоті.
Вторгнення без міри і меж.
Підлога твоїх захоплень
З-під лоба блима на світ.
Мій дух у свій перехопиш.
Я винен пів смерті тобі.
Можеш тепер прокидатись
Від лоскоту вій у тиші.
Ховатись, купатись, кусатись
І намертво спати в тобі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Помреш як поет...Ми не проти
І небо зазначить,- Ми теж!
Бо годі.За всі ці "шолоти"
На суд перед Богом підеш. Комментарий автора: Дехто уже помер. Як на мене, давно. Вже чути запах.
Астральные путешествия - Людмила Солма *) Примечание:
чуть в шутку, чуть всерьёз-
жаль, что в поэтических жанрах некоторых сайтов нет раздела "философия ироничная"... или "ирония философичная"...
порой затрудняешь раздумьями принять решение: куда-то втиснуть собственные вирши:-)))
с ироничной самокритичностью
(так сказать - полушутя, полувсерьёз),
Л.С.
