Люблю я Луцьк — мій Лучеськ — на світанні,
Коли весна — і дихати превільно.
Он кірхи хрест, а он костелу бані
Вітають всіх, киваючи прихильно.
А замок Любарта, цей древній богатир,
Уже в літах, та чутно в ньому силу.
Він дивиться залюблено на Стир —
На річку-подругу стареньку і змілілу.
І, мабуть, згадує ті дні, коли вона
Стрічала перша воїнство вороже,
І вірила, що замкова стіна
Все зло на світі зупинити може.
На вулицях каштанові свічки,
А липи кучері розчісують зелені,
Газонів малахітові стрічки
Врочисті, загадково небуденні.
Мій добрий Лучеську — мій Луцьку дорогий —
Небесний Садівник тебе кохає,
Так щиро любить — й одяг золотий
Тобі на плечі ніжно накидає.
Комментарий автора: Коли їхати по вулиці Ковельській у бік центру м. Луцька, то на мосту через Стир справа відкривається чудовий пейзаж з куполами храмів, потім відкривається зору башта замку Любарта. Трава. Дерева. В ранковому промінні все виглядає пречудово.І я розумію, що це руки мого Господа!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хоч смуток серце огорта - Мария Пономарева Він не відштовхне твою любов, як можуть це зробити люди. Він не прожене геть, коли прийдеш просити пробачення. Він - це Той, хто здатен на все заради того, щоб ти міг ЖИТИ, щоб твоя душа співала, а не хилилась долі, щоб твоє сердце не могло навіть оговтатись від радості та щастя, яке його переповнюють. Це все може тільки Він - Ісус Христос. Задумайся, що далі буде в твоєму житті - закінчити університет, здобути престижну роботу, заснувати сім'ю, кар'єра, а далі, далі?
Прошу тебе від всоьго серця: "підійди до ніг Христа
Стань не коліна та вклонись", зрозумій накінець чого вартуєш ти. Невже тобі всього того нехочеться, що тобі може дати Христос через розкаяння?
Якщо ти сумуєш, знай, що Єдиним, Хто може дійсно втішити тебе - це тільки Божий Син!
Будь благословенним!
"...хто до Мене приходить, Я не вижену геть" Євангеліє від Івана 6:37б
"Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, - і Я вас заспокою!" Євангеліє від Матвія 11:28
